Become Successful with Web Hosting

Daily Archive: 29/02/2016

Фірми втрачають близько 5-10% виручки внаслідок недобросовісної діяльності своїх співробітників

robitnyk-zlodii

Згідно зі світовою статистикою, компанії-комерційні структури втрачають близько 5-10% виручки внаслідок недобросовісної діяльності менеджменту. Крадуть на кожному кроці: як в малому і середньому бізнесі, так і в великих корпоративних структурах.

У кого крадуть в першу чергу?

– у компаніях в яких відсутня чітка документально визначена відповідальність, підзвітність та доведення її до кожного співробітника;
– у компаніях де відсутня чітка прозора організаційна структура;
– у компаніях з великою плинністю управлінського персоналу;
– у компаніях з низьким рівнем оплати праці і слабкою мотиваційною політикою;
– у компаніях, де відсутня служба безпеки, служба внутрішнього аудиту і система нетерпимості до різного роду недобросовісним дій;
– у компаніях, де власник не знаходиться в операційному контролі.

Якщо говорити про мотиви, що спонукають людей раз по раз залазити в кишеню своєму босові, варто згадати про психологію шахрайства і про праці відомого американського кримінолога Дональда Крессі і про його “Triangle of fraud” – трикутнику брехні, в основі якого лежать такі істини:

1. Наявність можливості вкрасти – характерно для компаній з перерахованими вище характеристиками.

2. Мотиви для крадіжки можуть бути різними, починаючи від пороків (алкоголізм, шопоголізм, азартні ігри), закінчуючи форс-мажорами (хвороба когось із близьких, нещасний випадок) і т.і.

3. Виправдання – чому я це роблю. Варіанти також можуть бути різними: мене недооцінюють в компанії, бос несправедливо образив і оштрафував, і я зараз беру, але я поверну все до копійки або те, що я беру – це крапля в морі і сума несуттєва для корпорації.

Згідно зі світовою практикою виявлення шахрайських дій всередині компанії, варто відзначити, що з роками методи крадіжки стають все більш витонченими і майстерними, включаючи багаторівневі взаємодії і психологічні хитросплетіння, в т.ч. змови між менеджерами на різних рівнях.

Як з цим боротися і чи можливо викорінити або мінімізувати такі випадки? Швидше за найперше, ніж друге. Що ж робити? Як говорив 40-й президент США: “Довіряй, але перевіряй”.

З приводу перевіряй. Як? Одним з методів, є процедура “Forensic” – (лат. Forensis) сукупність дій, які з одного боку перешкоджають виникненню випадків шахрайських операцій в рамках компанії (маніпуляцій з фінансової звітністю, випадків незаконного відчуження активів компанії, хабарницьких схем і багато чого іншого), з іншого боку спрямовані на розслідування такого роду зловживань і розкриття різного роду шахрайських схем. Рекомендується проводити процедури “форензік” хоча б раз на рік без попередження менеджменту компанії.

Психологія людини говорить про те, що в ній переважає емоційна частина над раціональною, а це говорить про те, що ризик невизначеності завжди є і людина завжди буде схильна до такої спокуси на емоційному рівні. У кожного є своя ціна, яким би порядним він не був. Про це красномовно свідчить випадок з 16-м президентом США – Абрахамом Лінкольном, який був чесною людиною. До Лінкольну одного разу прийшов на прийом бізнесмен з пропозицією про вирішення питання за хабар. Президент згодом видворив відвідувача за шкірки зі свого кабінету і на питання, що він Вам сказав, він відповів: «У кожної людини є своя ціна, до моєї він підібрався дуже близько …»

Правда України

Масове неповернення коштів позичальниками змусило українські банки відмовитися від кредитування

ipoteka-ua

Зіткнувшись з масовим неповерненням коштів від позичальників, українські банки відмовилися кредитувати населення по-крупному. Найбільше, на що зараз можуть розраховувати українці – кредитні карти з поновлюваними кредитними лініями і позики на покупку техніки і електроніки. Тоді як іпотека та автокредити доступні лише небагатьом забезпеченим громадянам, та й то під значні відсотки.

У 2016 році банки повинні були пом’якшити стандарти кредитування, як по іпотеці, так і за споживчими кредитами. Це випливало з щоквартального опитування банкірів, опублікованого НБУ в січні. Передумови до цього були, з огляду на зростання кількості схвалених кредитних заявок в кінці минулого року, про що Нацбанк сповістили самі банкіри.

Як зазначив Віталій Шапран, технічно НБУ в своєму документі передбачив тенденцію вірно, ось тільки розвивається вона поки занадто повільно. Адже, незважаючи на позитивні сигнали від банків, в макромасштабі фінустанови поки не готові поліпшувати умови кредитування. Більш того, за словами експерта, багато банків ввели комісію за операції або підвищили вже існуючі тарифи, рятуючись від збитків по кредитах. При цьому “центрами” кредитної активності стали банки, які сконцентрували у себе великий обсяг ліквідності, яку потрібно кудись дівати.

Те, що з початку року банки не стали лояльнішими до позичальників, підтверджує Валентина Розанова.

“Вимоги до позичальників і умови кредитування залишаються колишніми. Нестабільна курсова ситуація і низька купівельна спроможність населення залишають високі ризики для банку і, відповідно, говорити про пом’якшення стандартів поки передчасно”, – зазначила Розанова.

На сьогоднішній день з більш ніж 120 платоспроможних банків, кредити фізособам видають небагато. За оцінками Віталія Шапрана, споживчі кредити на техніку і авто видають лише близько 20 банків. Тоді як карткові овердрафти надають майже всі банки, які працюють з картами.

“Хтось дає грейс-періоди (пільгові безвідсоткові періоди), а хтось ставить ставки 50-70% річних”, – говорить Шапран. При цьому, за словами аналітика, в споживчому сегменті банки в основному кредитують так звані “емоційні покупки” під ефективну ставку 100-120%, а іноді і 150% річних. Як правило, під приводом “дуже хочеться” українці купують в кредит портативну електроніку, побутову техніку і меблі, уточнює експерт.

Як зазначив Олексій Пузняк, з точки зору споживчих кредитів простежується початок тенденції зниження ставок і збільшення конкуренції в мережах продажів техніки.

“За рахунок збільшення конкуренції між банками і плавного зниження ставок по депозитах, кінцева вартість кредитів для клієнта буде знижуватися”, – запевняє Пузняк.

Дуже складно знайти фінустанови, які готові кредитувати іпотеку. І то, іпотечні кредити вони дають за умови співпраці з забудовниками. З покупкою житла швидше допоможуть держбанки, які уклали контракти з великими будівельними компаніями. Втім, як пояснив менеджер одного з держбанків, який побажав не називати своє ім’я, кількість відмов за іпотечними заявками все ще дуже висока.

“Позитивну відповідь отримують, як правило, ті, хто вносить відразу 40-50% від вартості житла. При цьому, подаючи заявку, важливо показати високий офіційний дохід за останні 6 місяців, бажано 10-12 тис. грн”, – зазначив співрозмовник.

Згідно з публічними даними ставка кредиту під іпотеку в Ощадбанку становить 23% річних. Кредит оформляється на термін до 20 років на суму до 70% від вартості житла. Крім того, при оформленні кредиту банк візьме комісію в розмірі 1,5% від суми кредиту. А в державному “Укргазбанку” ставка по іпотеці становить 28,8%, а максимальна сума позики обмежена 600 тис грн. Чого навряд чи вистачить для оплати половини вартості однокімнатної квартири в Києві. При цьому банк співпрацює з кількома забудовниками, умови придбання житла у яких можуть відрізнятися, в залежності від початкової суми внеску. Скажімо, вносячи більше 50% вартості квартири, позичальник може отримати більш низьку ставку на перші три роки виплати іпотеки.

В цілому ж деякі банки готові видавати кредити під іпотеку. Як пояснив Павло Федотов, зараз іпотечні кредити, так само як і автокредити, є занадто ризиковими для банків через тривалість терміну кредитування і дорожнечу для клієнтів. Тому на даний момент, за словами Федотова, їх банк здійснює тільки оформлення кредитних карт.

Проблема з поверненням кредитів – ще одна причина, по якій банки не поспішають давати гроші населенню. Згідно з останніми даними НБУ, до кінця минулого року загальний обсяг прострочених позик (понад 90 днів) в цілому по банківській системі склав 21,2%. Хоча ще в 2010 році цей показник був менше 10%. Отже, і передумов для пом’якшення умов кредитування поки немає, погоджуються опитані експерти.

“Доходи більшості населення не тільки не ростуть, але і продовжують скорочуватися, а витрати, в першу чергу на комунальні послуги, будуть і далі збільшуватися. У такій ситуації невизначеності, у банків немає гарантій, що навіть позичальники з високими на поточний момент доходами залишаться такими хоча б в найближчій перспективі”, – вважає Павло Федотов.

Разом з тим, на думку Валентини Розанової, на активізацію споживчого кредитування істотно може вплинути покращення макроекономічного стану, стабілізація курсу долара, а також збільшення соціального рівня і доходів населення.

Правда України

Минулої п’ятниці в націоналізований Родовід банк таки ввели тимчасову адміністрацію

rodovid-bankrut

Минулої п’ятниці в Родовід банк ввели тимчасову адміністрацію. Це вже другий державний банк, який пішов з ринку з початку фінансової кризи 2014 року. Раніше неплатоспроможним було визнано банк «Київ», активи й пасиви якого передали в «Укргазбанк».

За аналогією з «Києвом», «Родовід» було рекапіталізовано державою після кризи 2008 року. Більше того, з «Родоводу» намагалися зробити санаційний банк, однак незадовго до закінчення раніше обумовленого п’ятирічного терміну Нацбанк визнав дану стратегію провальною.

Розмови про ліквідацію Родовід Банку велися в НБУ ще з 2014 року. А остаточно це рішення було прийнято на виконання Стратегії розвитку державних банків, затвердженої Кабінетом міністрів 11 лютого 2016 року, пояснюють у регуляторі.

ПАТ «Родовід Банк» було капіталізовано державою в 2009-2011 роках, а з 2011 року він працював у статусі санаційного. Передбачалося, що основним завданням його діяльності стане проведення протягом п’яти років ефективної роботи з активами банків державного сектору й повернення державних коштів, спрямованих на його капіталізацію.

Загальна сума вливань у «Родовід» склала 12,3 млрд грн, однак отримати їх назад держава не зуміла. «За 7 років перебування у власності держави банку не вдалося ні врегулювати питання проблемних активів, ні розвинути санаційну модель, яка була б успішною. Більше того, існування «Родоводу» як окремого банку без надання підтримки держави стало неможливим», – йдеться в повідомленні Нацбанку.

Як пояснюють в НБУ, поставлене завдання не було досягнуто через цілу низку причин. По-перше, на законодавчому рівні так і не було створено механізмів передачі й реалізації проблемних активів банків державного сектору, що необхідно для ефективної роботи санаційного банку; по-друге, як санаційний банк «Родовід» показав низьку результативність роботи з власними активами. Протягом всього терміну функціонування банку в цій іпостасі його доходи покривали лише його власні витрати, а держава не мала ніяких дивідендів.

За словами Олега Пендзіна, про створення санаційного банку заговорили в 2009 році. Але рішення про його створення на базі Родовід Банку було остаточно прийнято тільки в 2011-му шляхом внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», стаття 86-1, яку в 2012 році скасували. Практично з цього часу санаційний банк почав діяти на рівні нормативних актів уряду та Національного банку.

«Санаційний банк створили, а основу його діяльності – нормативну базу роботи з проблемними активами – так остаточно і не сформували. Тобто, вже з того часу було ясно, що ідея створення повноцінного санаційного банку в Україні провалилася. І те, що НБУ за участю Мінфіну прийняв рішення про визнання Родовід Банку неплатоспроможним, є абсолютно очікуваним», – каже Пендзін.

За словами опитаних експертів, у світі існують як позитивні, так і негативні приклади створення і діяльності санаційних установ – причому, не завжди це були банки: іноді створювалися агентства або фонди з управління «поганими» активами.

Так, успішним було виведення з кризи банківської системи Швеції шляхом створення банку проблемних активів у 90-х роках ХХ століття. У США вперше питання «поганого банку» виникло в 1988 році, коли Mellon Bank передав свої «погані» кредити на енергетичні об’єкти і нерухомість у Grant Street National Bank. Надалі було створено корпорацію Resolution Association Corporation для продажу кредитів банків-банкрутів, а згодом така ідея трансформувалася в програму TARP (Troubled Asset Relief Program) – викуп у банків «поганих» активів і їх переведення на баланси спеціалізованих державно-приватних фондів.

У Південній Кореї також створили спеціалізовану компанію з управління проблемними активами. А серед країн пострадянського простору найуспішніша стратегія реалізована в Казахстані, де було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд проблемних кредитів», що спеціалізується на покращенні кредитних портфелів банків другого рівня.

А ось у Мексиці й Чилі втручання держави в питання роботи з «поганими» активами банків не дало очікуваного позитивного ефекту.

Разом з тим, при створенні санаційного банку або агентств з управління проблемними активами, необхідно орієнтуватися на кілька основних вимог. Перше – це своєчасність і швидкість створення установи; друге – «вписуваність» діяльності санаційного банку в загальну стратегію виведення банківської системи з кризи і готовність держави підтримувати такий банк (або вливанням у капітал, або обміном поганих активів, що передаються на баланс «санаційного банку» на боргові зобов’язання держави).

Також має велике значення адекватність нормативної бази для забезпечення його діяльності – включаючи не тільки банківське законодавство, а й прозорі механізми реалізацій майна, особливості передання (викупу) активів, оцінка їх вартості і т.д. Крім цього важливими є кваліфікація, аполітичність і відповідальність персоналу. «На жаль, при створенні санаційного банку на базі Родовід Банку ці вимоги не виконувалися», − констатує Пендзін.

Втім, з огляду на українські реалії, навряд чи санаційний банк в Україні мав право на життя. «Я поділяю думку, що такий банк для роботи з «поганими» активами держбанків не потрібен. Самі по собі держбанки в наших умовах є проблемними», − каже Павло Різаненко, голова підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності рейтингових агентств і електронної комерції Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики та банківської діяльності.

За його словами, після зміни кожного чергового уряду в Україні стає очевидним недосконалість прийнятих раніше рішень. Ці рішення неринкові і тому неефективні, вони якраз і призводять до утворення «поганих» активів. «Тому створення санаційного банку для того, щоб він потім займався проблемними активами − це те саме, що створювати проблему, а потім намагатися її вирішити. Коректніше було б спробувати усунути причини проблеми», − впевнений Різаненко.

З такою думкою згоден і фінансовий аналітик Іван Угляниця. «Неможливі тут ніякі санації і «погані банки». Немає ні юридичного, ні практичного фреймворку. Це просто чорні діри. Вони нічим не відрізняються від банків, які потрапляють у ФГВ, там їх просто добивають і дорозкрадають», − констатує експерт.

Правда України

Copyright © 2019  Накипіло  All rights reserved   |   громадянський портал | мережа правди | sellines